петро дорошенко коротко

Політика перебудови

З середини 80-х років за ініціативою нового керівництва КПРС на чолі із М.С. Горбачовим у СРСР почався період радикальних економічних, політичних і соціальних перетворень, яким поклали початок рішення квітневого (1985) пленуму ЦК КПРС. Спочатку новий курс звязувався з ідеєю прискорення, яка передбачала темпів економічного розвитку підвищення шляхом інтенсифікації виробництва, структурної перебудови економіки, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стимулювання праці. Однак прийняті заходи не дали бажаних результатів. Тому в червні 1997 р. було оголошено про проведення радикальній економічної реформи. Розпочався переведення підприємств, обєднань, цілих галузей народного господарства на повний господарський розрахунок самофінансування та. З липня 1998 республіки стали переходити на регіональний госпрозрахунок, що призвела до децентралізації та руйнування єдиного економічного простору СРСР.

Рішення нових завдань у Білорусі було ускладнене аварією на Чорнобильської АЕС навесні 1986 р. З усіх забруднених територій (Україна, Росія) 70% припало на Білорусь. У зоні радіоактивного зараження проживало 2 млн. 100 тис. чоловік. З обороту було виведено більше 20% сільськогосподарських угідь. Загальні витрати, повязані з переселення людей, будівництвом будинків, виплатою компенсації за залишені оселі та господарські будівлі, втраченою технікою (вивозити її з забруднених територій заборонялося) і т.д., склали 16 національних річних бюджетів Білорусі. І тим не менше з 1986 по 1990 рр.. народне господарство Білорусі працювало досить динамічно. Промисловість республіки збільшила випуск продукції на 26%, а продуктивність праці зросла на 30,1%. Були певні успіхи і в сільському господарстві. Однак це не було свідоцтвом подолання факторів економічного гальмування. Механізм господарювання залишався витратним, економічні перетворення не торкнулися основ адміністративної системи. Більш того, під час перебудови були допущені помилки, які сприяли процесом деструктивним. Через відсутність цілісної і ясної програми реорганізація велася методом проб і помилок. Мали місце прорахунки в інвестиційній і експортно-імпортній політиці, в боротьбі з нетрудовими доходами. Був остаточно втрачено контроль над грошовим обігом, зявилися групові інтереси, крадіжки у великих масштабах та організована злочинність. Одночасно в багатьох регіонах СРСР окреслилася політична нестабільність. Білорусь на цьому тлі залишалася найбільш спокійним.

На рубежі 80-90-х років загострилася економічна криза. Падав національний дохід, скорочувалася виробництво продукції, зявилася безробіття, погіршився соціальний стан громадян. Вихід з кризи тодішнього керівництва бачився в перехід до ринкових відносин. У жовтні 1990 р. Верховна Рада Республіки схвалив розроблену Радою Міністрів УРСР програму переходу до ринкової економіки. Вона передбачала створення ринкових інститутів, приватизацію, демонополізацію, зміна системи державного регулювання економіки.

Розрив економічних звязків після розпаду СРСР, неминучий під час переходу до ринку спад виробництва та інфляція, прорахунки попереднього етапу перебудови привели народне господарство Білорусі до глибокої економічної кризи. З 1992 р. почалося обвальне падіння виробництва. За 1990-1995 рр.. валовий внутрішній продукт скоротився на 38%, виробництво промислової продукції - на 41%, виробництво продукції сільського господарювання - на 27%, обсяг капітальних вкладень - на 60%. Економічне становище Білорусі, за умов вільного ціноутворення, ускладнила проблема постачання паливно-енергетичних ресурсів, металу, сировини з Росії, України, республік Середньої Азії. Ціни на них безперервно зростали, багаторазове підвищення викликаючи цін на товари і послуги.

У 90-і рр.. у важкому становищі опинилося сільське господарство. Відбувалося скорочення поголівя великої рогатої худоби, погіршувалася матеріально-технічна база колгоспів і радгоспів. У той же час закупівельні ціни на сільгосппродукцію контролювалися, залишалися вкрай низькими і не покривали витрат на її виробництво. Ринкові відносини на селі почали зароджуватися в 1991 р. У цьому році були прийняті закони "Про селянське (фермерське) господарство", "Про право власності на землю". Вони передбачали можливість приватної власності на присадибні ділянки землі, особисте підсобне господарство, дачне будівництво, а також можливість довгострокової оренди землі за договірною ціною. У 1993 р. площу виділених земель для фермерських господарств становила 51 959га або 0,5% усіх сільгоспугідь республіки. Питома вага продукції фермерських господарств в загальному обсязі продукції агропромислового комплексу становив менше 1%, а товарної продукції - 0,3%. Багато фермерські господарства збанкрутували.

У першій половині 90-х рр.. різко знизився життєвий рівень населення республіки. Кризовий стан переживав споживчий ринок. Громадянам Білорусі видавалися так звані візитні картки споживача для придбання промислових товарів і талони - для продуктів харчування. Важкою втратою для населення стало знецінювання грошових заощаджень. У 1993 р. було зареєстровано 54 тис. безробітних. Все більше жителів Білорусі надавалася за межею бідності. Кількість людей, що чиї доходи становили 60% і нижче мінімального споживчого бюджету, у 1995 р. становило 63% населення країни.

Враховуючи ситуацію що склалася, в Білорусі в 1995 р. була прийнята Програма виходу з кризи, розрахована до 2000 р. Курс на соціально орієнтовану ринкову економіку, здійснення ефективної соціальної політики стало основою внутрішньополітичної діяльності керівництва країни. У 1996-1997 рр.. вдалося зменшити інфляцію і темпи економічного спаду виробництва, оживити виробництво в окремих галузях промисловості, стримати падіння життєвого рівня населення, знизити рівень безробіття.

Однак валютна криза в республіці в березні і серпнева фінансова криза 1998 р. в Росії негативно позначилися на економіці Білорусі. З метою подолання кризи були проведені уніфікація валютного курсу відносно білоруського рубля і часткова лібералізація цін, посилена бюджетна дисципліна, значною мірою здійснено переведення розрахунків на грошову основу, скорочений бартер. У результаті цих мір, інфляція знизилася з 251% у 1999 р. до 108% в 2000 р. Обєм валового внутрішнього продукту збільшився в 2000 р. на 3,8%, а в 2001 р. більш ніж на 4%. Виробництво промислової продукції зросло на 5,5% і склало 106% до рівня 1990 У 2001 р. реальні грошові доходи населення збільшилися на 25%, а реальна заробітна плата - більш ніж на 30%. Разом із тим, продовжує рости обсяг нереалізованої продукції, лишається низьким рівень інвестицій, третя частина підприємств є збитковими.

На II Всебілоруського народному зборах була затверджена програма соціально-економічного розвитку до 2005 р., яка передбачає інноваційну та інвестиційну діяльність, збільшення експорту товарів і послуг, ефективний і динамічний розвиток агропромислового комплексу, житлове будівництво, охорону здоровя населення.

кант императив