Головна Історія Востока Закономірності формування держави на Сході Влада і власність: феномен влади-власності
формування легіону українських січових стрільців

Влада і власність: феномен влади-власності

Що склалося на основі землеробської громади (певною мірою це стосується і кочівникам, але типовий варіант - саме землеробський) протогосударство в чому сходить до норм взаємовідносин та формами взаємозвязків, століттями розвиваючим в рамках громади. Але на основі колишніх норм і форм в нових умовах виникали інститути іншого, більш досконалого і розвинутого типу, - вони відповідали укрупнюється та ускладнюється соціально-адміністративній структурі протогосударства. Про які нові інститути йде мова?

У нашій країні, де менталітет XX ст. вихований на ідеях марксизму, було ще порівняно недавно твердо прийнято вважати, що інститутами, що приходили на зміну первісній громаді, були інститути класово-антагоністичного суспільства, заснованого на приватній власності і розподіл населення на класи перш за все за ознакою ставлення до цієї власності (заможні і незаможні ). Такого роду схоластична презумпція призвела до жорсткого постулату, відповідно до якої всі стародавні суспільства повинні були бути так званими рабовласницькими з характерними саме для них антагоністичними класами рабовласників і рабів. У істматовском варіанті XX ст. марксизму ця ідея перетворилася на догму, була доведена до абсурду, не дивлячись на те, що сам Маркс був багато більш стриманий в цьому сенсі: у його схемі всесвітньої історії поряд з рабовласницької (античної) формацією існував, як про те згадувалося, і «азіатський» засіб виробництва, характерний для Сходу і відрізнявся від античного та інших європейських способів виробництва тим, що в східних структурах не було приватної власності і класів, а альтернативою панівного класу було сама держава в особі організованого ним апарату влади.

На відміну від Гегеля, що робив акцент на проблеми саме влади, причому в її найбільш жорсткої з відомих людству до XX в. формі східної деспотії, Маркс висував на передній план власність, говорячи про верховної власності держави на Сході. Але що це таке - хоча б з точки зору головного для Маркса політекономічного критерію? Це власність чи все-таки влада? Сам Маркс, як то виявляється з згадувалося вище цитати, був схильний ідентифікувати верховну власність і державний суверенітет. Однак до логічного кінця ця ідентифікація в його працях доведена не була. Більше того, сама ідея верховної власності була піддана сумніву рядом авторитетних істориків-марксистів - факт досить рідкісний, щоб залишити його без уваги. Так що ж все-таки первинно у досліджуваній нами структурі - деспотизм, свавілля влади або власності, нехай навіть не приватна?

Відповідь на це кардинальний питання впирається в аналіз групи проблем, повязаних з оцінкою ролі інститутів влади і власності в ранніх політичних структурах, генетично і функціонально споріднених класичним східним, стадіальної передували саме їм, що лежали в основі східного деспотизму по Гегелю і «азіатського» способу виробництва по Марксу. Зупинимося коротко на цих проблемах.

Щодо влади, то про це понятті вже йшла мова як у теоретичному плані (з посиланням на М. Вебера), так і в суто історичному: сходить до найдавніших і абсолютно переважаючою системі соціальних цінностей тріада престиж - авторитет - влада привела з часом до складання авторитарного інституту спадкової влади сакралізував вождя-царя у протогосударствах. Це була всюди, включаючи і предантічную Грецію з її царями, поетично оспіваними настільки великим Гомером і так добре відомими за класичною грецької міфології. На Сході влада такого типу досить швидко - на відміну від античної Греції - трансформувалася в деспотичну, хоча не скрізь однаково яскраво виражену. Головною причиною цього була відсутність тут розвиненого ринково-приватновласницької господарства, що зіграв вирішальну роль у тій соціальній мутації, яку пережила антична Греція. Деспотизм як форма влади, а якщо поглянути глибше, то як генеральне структура суспільства, виникає там, де немає тієї самої приватної власності, про обовязкову наявність якої, не визнаючи виключень або хоча б варіантів, твердила довгі роки абсолютно панувала у нас істматовская схема. Інакше кажучи, деспотизм властивий структурам, де немає власників. Але це ті самі структури, які виникали на первісності базі.

У всіх суспільствах, про які вище вже йшла мова (крім античного, різнився від них), поняття про власність взагалі, тим більше про приватну власність, просто не існувало. Фахівці, що досліджують такі структури, використовують для їх характеристики поняття «колективна», «громадська» «племінна» власність і т. п., усвідомлюючи всю умовність цих понять. Справа в тому, що поняття про власність в колективах збирачів, кочівників або общинних землеробів зводилося насамперед до уявлення про право на ресурси, які вважалися належали цієї групи і використовувалися її членами в процесі їх господарської діяльності. Власне, інакше й бути не могло в ті часи і в тих умовах життя. Основа відносин до ресурсів, від володіння якими залежало існування колективу, реалізовувалася, таким чином, у термінах володіння, тобто влада: «Ми володіємо цим; це - наше». Субєктом влади, володіння, розпорядження господарськими ресурсами або, якщо хочете, колективної власності завжди був і практично завжди міг бути лише колектив, причому цього ніяк не суперечило та обставина, що завжди існувало індивідуальне та сімейне користування якоюсь частиною загального володіння, не кажучи вже про предмети побуту, житло, особистих речах, знаряддя виробництва тощо Це означає, що і економічний зміст, і юридична форма такого роду власності - саме володіння і, як результат володіння, влада. Спочатку влада тільки над ресурсами. Але це лише спочатку.

Вище вже розглядався процес складання та розвитку інституту редістрібуціі в громаді з її ранніми формами нерівності як на рівні родинно-кланової групи, так і в рамках колективу з його рангове-статусної ієрархією в цілому. Редістрібуція - це, зрештою, перш за все влада, причому саме та влада, яка спирається як на економічну реальність (володіння ресурсами групи або громади), так і на її юридичну форму (право виступати від імені групи або громади, розпоряджатися її надбанням і особливо її надлишковим продуктом). У рамках надобщінной структури, протогосударства з спадковим вождем, що стали символом колективу, незаперечне право розпоряджатися суспільним надбанням було функцією вищої влади вождя.

У світлі сказаного цілком очевидно, що уявлення про верховної власності держави і государя можна розуміти тільки в тому плані, про який йде мова: вища власність володаря-символу, який уособлює колектив, спричинена реального володіння надбанням колективу і безумовного права розпоряджатися його ресурсами і майном, причому і те й інше в кінцевому рахунку є похідним від влади. Влада (володіння) народжує поняття і уявлення про власність, власність народжується як функція володіння і владі. Влада і власність нероздільні, нерасчленіми. Перед нами феномен влади-власності.

Влада-власність - це і є альтернатива європейської античної, феодальної і буржуазної приватної власності в неєвропейських структурах, причому це не стільки власність, скільки владу, тому що функції власника тут опосередковані причетністю до влади, тобто до посади, але не до особистості правителя. За спадщини у цих структурах може бути передана посаду за її правами і прерогативами, включаючи й вищу власність, але не власність як виключне приватне право володіння незалежно від посади. Соціально-економічною основою влади-власності держави і государя було священне право верхів на надлишковий продукт виробників. Якщо раніше сімейно-кланові групи вносили частину свого продукту у формі добровільних внесків старійшині як скоріше символічною, аніж реальною плати за її суспільно корисна праця, то тепер ситуація стала іншою. У надобщінной структурі, в рамках протогосударства вождь мав безперечне право на певну частину продукту його підлеглих, причому внесок з політекономічної точки зору приймав зовнішність ренти-податку. Податку - тому що стягувався центром для потреб структури в цілому, зокрема для утримання непродуктивних верств, обслуговуючого їх персоналу або виробників, зайнятих у неземлеробського сфері (ремесло, промисли і т. п.). Податок в цьому сенсі - вища держави як суверена право на певну долю доходу населення. Що ж стосується ренти, що то вона виявлялася у праві власника, субєкта влади-власності, на певну частку реалізації цієї власності в господарствах землеробів-общинників.

Поява феномена влади-власності було важливим моментом на шляху інституціоналізації суспільства і держави в неєвропейському світі. Практично це означало, що колишня вільна община втрачала свої виключні права володіння її угіддями і продуктом. Тепер вона змушена була ділити ці права із тими, хто через причетність до влади міг претендувати на частку майна, починаючи від регіонального вождя-адміністратора, майбутнього можновладного аристократа, якому верховний вождь передавав частину своїх прерогатив вищих, і закінчуючи общинним головою, все більше перетворюються на чиновників апарату адміністрації. Іншими словами, виникало й надовго закріплювався добре знайомий фахівцям феномен перекривають один одного власницьких прав: одна й та сама земля (а точніше, право на продукт з неї) належить і обробляє її селянину, і громаді в цілому, від імені якої виступає розподіляє угіддя старійшина , і регіональному адміністратору, і верховному власникові. І що показово, ця множинність прав, настільки безглузда в суспільстві з юридично добре розробленими приватно-правовими нормами, тут нікого не бентежить: оскільки земля не є приватною власністю і належить усім, то цілком природно, що кожен отримує свою частку доходу від неї, причому в строгій відповідності з тією часткою володіння ним, влади над ній, якою реально має в своєму розпорядженні. Разом з тим важливо зробити застереження, що у множинності прав уже таїлися зародки певної трансформації колишньої структури, зокрема тенденції до приватизації, тобто до появи приватної власності (хай не панівної і вельми обмеженою у потенції, але все ж таки приватної), до того в описуваному суспільстві ще не відомої.

общественное производство