галицьке волинське князівство

Колоніалізм на Сході

Конкретно мова тепер йтиме про те, що ж таке колоніалізм з точки зору народів, що піддалися колонізації. Це, зрозуміло, стосується і тих аборигенів, які були обєктом відтискування з їх земель, знищення та підпорядкування колоністами у випадках, які мали відношення до першого і другого варіантів колонізації (Америка, Австралія, Нова Зеландія та ін.) Але переважно це стосується третього і особливо четвертого варіантів колонізації, тобто тих випадків, коли мова йде не про масові переселеннях і про освоєння слабозаселенних земель нової спільністю, а про безцеремонне вторгнення своєкорисливо і спирається на силу меншини з метою отримати вигоду з ринкового обміну і змусити працювати на себе місцеве населення, не кажучи вже про таких нелюдських явища, як работоргівля, Знову зауважимо, що і транзитна торгівля з гонитвою за вигодою, і експлуатація місцевого населення, і работоргівля не були придумані колонізаторами-європейцями. Все це існувало й раніше, до них і незалежно від них. Часом торгували і самими що потрапили в полон європейцями, ставали рабами турків чи арабів, монголів чи персів. Тому мається на увазі лише характеристика феномена, повязаного з виходом на авансцену ранньокапіталістичного Європи, представники якої в країнах, що стали обєктами колоніальної експансії, діяли, по суті, традиційними методами, але зате з енергією і цілеспрямованістю, притаманними новому, що піднімається капіталістичному ладу. Саме це й стало колоніалізмом у звичному нині значенні слова, у всякому разі на початковому етапі.

Початковий етап, як згадувалося, був повязаний з діяльністю насамперед португальців (на Сході іспанців, за винятком Філіппін, практично не було; Філіппіни ж розвивалися багато в чому з латиноамериканської моделі, про що вже говорилося), і в кількісному відношенні ця діяльність була повязана ледве Чи не перш за все з африканською работоргівлею, хоча португальці одночасно активно цікавилися прянощами і раритетами і саме їм належали перші європейські торговельні факторії в Індії, Індонезії, на Цейлоні, китайському узбережжі і т. п. Португальська колоніалізм в Африці та Азії (на відміну від Америки) був за характером торговим (третій і четвертий варіанти колонізації), що, власне, значною мірою і визначило згодом варіанти афро-азіатському європейської колонізації до XIX ст. Але торгівля зі Сходом, навіть з Африкою (де в якості еквівалента обміну нерідко йшли у справу скляне намисто, дешеві клапті, не кажучи вже про спиртне), вимагала коштів. Перенести коштували дорого, доставка їх - ще дорожче. Навіть рушниці, які йшли в обмін за товари замість срібла, теж коштували грошей, того ж срібла. Де було взяти дорогоцінний метал?

Питання це не варто було б і піднімати - відповідь на нього загальновідомий. Власне, саме золото й срібло викликали таку жадібність іспано-португальських конкістадорів в Америці, яка послужила поштовхом до повного руйнування стародавніх центрів багатою, але структурно слабкою цивілізації та державності. Потоки золота і срібла з часів Колумба хлинули до Європи - і в чималому ступені за цей рахунок, з огляду і зниження ціни дорогоцінного металу в умовах різкого збільшення його кількості (революція цін), фінансувалася раннеевропейская торгівля зі Сходом, грабувати який європейці не могли і за товари якого, включаючи і рабів, вони змушені були розплачуватися. І хоча частка португальців у цьому американському потоці була не дуже велика - основне дісталося Іспанії, - первісної вона послужила основою для фінансування колоніальної торгівлі, в подальшому успішно розвивалася за рахунок товарообороту.

Століття португальського панування в колоніальній афро-азіатській торгівлі був порівняно недовгий: частка Португалії на дедалі зростаючу в обсягах і розширюється територіально торговельної експансії європейських колоніалістів в Африці і особливо в Азії стрімко падав і після XVI ст. стала зовсім незначною. На перше місце вийшли голландці. XVII століття, особливо перша його половина, - вік Нідерлавдов на Сході. З другої половини XVII ст., Після ряду успішних англо-голландських воєн, поруч з Голландією, поступово витісняючи її, стає Англія.

Хоча голландці були в перших рядах тих серед європейських держав, що успішно йшли шляхом капіталістичного розвитку, і хоча саме вони свого часу брали активну участь в колонізації Північної Америки з її пуританським духом активного підприємництва (досить нагадати, що голландцями був заснований у 1626 р. Новий Амстердам - майбутній Нью-Йорк), в Африці та Азії вони змінили португальців або опинилися поруч із ними практично в тій же функції колоніальних торговців. Та й методи їх не дуже відрізнялися від португальських - та ж торгівля африканськими і індонезійськими рабами, скупка прянощів, організація плантацій для їх виробництва. Правда, голландці сприяли оновленню колоніалізму, заснувавши у 1602 р. обєднану Ост-Індську компанію - потужну і перебувала під політичним заступництвом метрополії адміністратівноекономіческую суперорганізацію, метою якої була оптимізація умов для успішної експлуатації всіх голландських колоній на Сході (в 1621 р. для голландських колоній на Заході, в основному в Америці, була створена Вест-Індійська компанія). Аналогічну організацію (Ост-Індійська компанія) створили і англійці, навіть ще раніше, в 1600 р., але тільки в другій половині XVII в., Після зміцнення англійців у ряді важливих пунктів на східному та західному узбережжі Індії, ця компанія здобула певну економічну стабільність і, головне, деякі адміністративні права - свої збройні сили і можливість вести військові дії, навіть карбувати монету. Згодом, як уже говорилося про те, англійська Ост-Індійська компанія стала адміністративним кістяком англійського колоніалізму в Індії, причому з XVIII ст. вона все більш ретельно контролювалася урядом і парламентом, а в 1858 р. і зовсім припинила своє існування, офіційно замінена представниками Англії, починаючи з віце-короля.

На прикладі голландської і англійської Ост-Індійської компанії можна бачити, що щонайменше в XVII ст. це були торговельні організації капіталістичного характеру з обмеженими адміністратора 111]. Практика показала, що такого роду прав було цілком достатньо, щоб англійці в Індії, а голландці в Індонезії відчували себе фактичними господарями. Менше в цьому плані досягла успіху Франція, що вступила на шлях колоніальної експансії пізніше, у основному лише у XVIII ст, До того ж революція 1789 р. сприяла краху того, що було досягнуто: з деяких своїх колоніальних володінь французи були витіснені, перш за все англійцями (в Індії, Америці). У цілому XVII і XVIII століття були періодом активного зміцнення європейської колоніальної торгівлі та отримання за рахунок цієї торгівлі чималих економічних вигод.

Про які вигоди йде мова в світлі того, що вже говорилося про особливості колоніальної торгівлі зі Сходом, що виражався у перекачування дорогоцінного металу не зі Сходу до Європи, а у зворотному напрямку? Вигоди маються на увазі самі прості і прямі - від торгового обороту, з урахуванням усіх витрат не тільки транзитного довгого морського шляху, але й утримання адміністрації тих самих могутніх компаній, які організовували торгівлю і стабілізували умови для неї, захоплюючи в свої руки нові землі, підкуповуючи союзних правителів, ведучи війни з ворожими і т. п. Якщо підрахувати витрати, вони виявляться досить солідними. Але і різниця в цінах була величезною: прянощі в Європі коштували в десятки разів дорожче в порівнянні з тими місцями, де їх виробляли і закуповували. І все-таки якщо підводити баланс (а торгували в кінцевому рахунку аж ніяк не лише прянощами, їх до того ж самі купці суворо лімітованими і у виробництві, і в торгівлі, щоб не збити ціну), то виявиться, що з Індії йшли вовняні і паперові тканини високої якості, кашмірські шалі, індиго, цукор, навіть опіум. З Африки - раби. А що ж йшло натомість? Зброя і в набагато меншому ступені деякі інші товари, практично не мали попиту в розвинених (і тим більше в нерозвинених) країнах Сходу. Зміст же компаній і усі інші витрати, виплати, підкупи і т. п. в чималому ступені покривалися дорогоцінним металом: за деякими підрахунками, на початку XVIII ст. частка товарів у торгівлі зі Сходом (англійська експорт на схід від мису Доброї Надії) дорівнювала однієї пятої, інші чотири пятих припадало на метал.

Це не означає, що компанії та колоніальна торгівля працювали на збиток, - вони своє повертали з лишком, бо їхня торгівля була найвигіднішим справою. Але все-таки це була саме торгівля, а не пограбування на зразок того, що робили іспано-португальські конкістадори в Америці. І хоч колоніальна торгівля супроводжувалася жорстокістю і знущаннями над людьми (работоргівля), головне все ж таки було не в цьому. До жорстокості і работоргівлі Схід звик здавна. Європейські ж торговці принципово відрізнялися від місцевих східних купців тим, що вони при активній підтримці метрополії намагалися адміністративно зорганізуватися і зміцнитися, постійно розширюючи зону свого впливу і свободу дій. Власне, саме цього роду динаміка і служила важливою основою для поступової трансформації колоніальної торгівлі в колоніальну експансію політико-економічного характеру, що відчувалося подекуди (особливо у Індії) вже у XVIII ст. і з особливою силою стало проявлятися на Сході в XIX ст.

Отже, на традиційному Сході, включаючи і Африку, колоніалізм почався з колоніальної торгівлі, причому цей період торговельної експансії, що супроводжувався лише в завершальній своїй частині захопленням територій в ряді районів, тривав досить довго. За ці століття, XVI XVIII-, багато що змінилося. Змінилася насамперед сама Європа. Колоніальний розбій (мається на увазі Америка) помітно збагатив її, заклавши основу первісного нагромадження капіталу. Капітал було введено в обіг в широких масштабах транзитної колоніальної торгівлі, сприяла становленню світового ринку і втягування в цей ринок всіх країн. Дохід від обороту і створення ринку зіграли свою роль у прискоренні темпів капіталістичного розвитку Європи, а цей розвиток, були, і найактивніше в Англії, у свою чергу настійно вимагало ще більшої місткості ринку та збільшення товарообігу, в тому числі колоніальної торгівлі. Для забезпечення оптимальних умов торгівлі англійці раніше за інших і успішніше суперників-голландців стали зміцнюватися на Схід (перш за все в Індії), домагаючись там свого політичного панування вже у XVIII ст. й тим більше в XIX ст. Взаємозвязок між капіталізмом і колоніалізмом очевидна. Але чи була такого ж типу звязок характерна для обєктів колоніальної експансії, для країн Сходу? Хоча б для деяких? Питання впритул зводить тебе з проблемою генези капіталізму на Сході. Ще порівняно недавно чималу кількість марксистів наполягало на тому, що в описується час, тобто в XVI-XVIII ст., Схід стояв напередодні процесу такого роду генезису, а то і був вже в ході цього процесу, що він лише ненабагато відставав у цьому від Європи. Та й сьогодні подібні погляди не зникли зовсім, хоча і помітно зменшилися. І, здавалося б, є підстави для них - адже виник ж капіталізм в Японії! Стало бути, в принципі подібне могло статися на Сході, і питання лише в тому, щоб спробувати зрозуміти, чому в інших країнах цього не сталося, що саме перешкодило цьому. До більш грунтовного аналізу всієї проблематики, повязаної з генезисом капіталізму на Сході, ми повернемось пізніше. Ще звернемо увагу на те; про що вже не раз згадувалося в цьому розділі. Схід в особі розвинутих цивілізованих суспільств і держав Азії (про Африку мови поки немає) був на XVI-XVIII ст. не бідніший Європи. Більше того, він був багатшим. На Схід йшли вивезені з пограбованої Америки дорогоцінні метали. НаВостоке століттями накопичувалися та зберігалися ті самі цінності та раритети, які притягували до себе жадібні очі колонізаторів. Була на Сході і свою багата традиціями торгівля, включаючи і транзитну, яка, до речі, тримала у своїх руках усю східну торгівлю Європи аж до епохи колоніалізму і немало на цьому наживалася. Схід, за даними досліджень багатьох, міг дати велику масу їжі, ніж мізерні грунту Європи, а населення Сходу жило в масі своїй чи гірше, ніж європейське. Словом, за даними фахівців, до XV-XVI вв. Схід був і багатшими, і краще облаштований, не кажучи вже про високий рівень її культури.

Але якщо все це було саме так, та ще й Схід нібито стояв напередодні або вже був у процесі генезису капіталізму, то чому ж не на Сході активно розвивався капіталізм? І якщо вже цей самий східний капіталізм з якихось причин не встигав досить швидко, по-європейськи, розвиватися, то чому цього не допоміг колоніалізм - та сама колоніальна торгівля, яка звязала Європу та решту світу, включаючи і весь Схід, воєдино? Звичайно, торгівля була в руках європейців і тому приносила дохід з обороту саме їм. Але, як тільки що говорилося, Схід був багатшим і під час торгівлі теж не біднішала, бо ділився надлишками за гроші. І, крім того, колоніальна торгівля важлива не тільки і, може навіть не стільки доходами, скільки самим фактом всесвітніх звязків, можливістю запозичення і прискорення розвитку за цей рахунок. Чому цією можливістю зуміла скористатися - та ще й у якій мірі! - Лише Японія, тоді як решта цим скористатися не змогли? Або не захотіли? Або навіть не помітили її, цю можливість, не звернули на неї уваги? Чому?

Відповідь на це питання очевидна в світлі викладеної в роботі концепції: про капіталізм як принципово іншому устрої, відкидає традиційні панування держави і який висуває в якості альтернативи приватну власність і вільний ринок, на традиційному Сході не могло бути й мови. Для цього не було умов. І тільки в унікальних обставинах Японії такого роду умови зявилися, та й то далеко не відразу. Варто нагадати, що, незважаючи на ідеально підготовлену для цього японським феодалізмом і конфуціанської культурою грунт, лише два-три століття хоча і прихованих, але досить енергійно що здійснювалися звязків з європейськими колонізаторами (голландці і «голландська наука») сприяли тому, що японська земля стала проростати капіталістичними сходами. Таким чином, звязок колоніалізму і капіталізму зіграла свою роль у випадку з Японією. Але от в інших випадках цей звязок стосовно суспільствам і державам традиційного Сходу не могла спрацювати так, як цього за логікою міркувань можна було б очікувати. Колоніальна експансія європейців не розчищала автоматично або майже автоматично, при спрямованих діях колонізаторів, шлях до капіталізму європейського типу, в усякому разі очікуваними темпами. Навпаки, вона породила такий шалений опір традиційних структур Сходу, настільки потужну відповідну хвилю, що навіть у наші дні, в кінці II тисячоліття, важко дати обгрунтований прогноз, як і коли досягне еврокапіталістіческіх стандартів розвивається Схід - якщо це взагалі можна досягти.

Потужна відповідь хвиля опору колоніальному вторгнення і зламу звичних норм життя країн і народів Сходу зявилася не відразу. У XVI-XVIII ст., У початкові періоди колоніалізму, поки Схід ще не відчув як слід важку руку європейського капіталу, її, здавалося б, ніщо не віщувало. Все почалося пізніше, у XIX ст., І з особливою силою проявилося в XX ст. Ось про те, як і в якій формі спів внутрішній протест традиційних східних структур проти безцеремонного вторгнення колонізаторів з далекими Сходу мірками, нормами і принципами життя, в яких формах висловлювався цей протест і чим ці форми були обумовлені, і піде мова в третій частині роботи.

Для зручності викладу і подальшого аналізу голови цієї частини розбиваються на кілька блоків: Південна і Південно-Східна Азія, Близький і Середній Схід, Далекий Схід; Африка. В рамках кожного з блоків спочатку дається історична канва, потім - аналітичний нарис.

метод философия