дисидентський рух в україні 50-70

Країни Західної Африки

До цій групі країн Тропічної Африки домовимося віднести ті, що лежать на захід від Нігеру і Нігерії. За винятком Малі, всі вони територіально порівняно невеликі, а деякі й зовсім малі. Зате багато з них належать до порівняно розвинутих або, у всякому разі, досить успішно розвиваються, що значною мірою зумовлено їх вигідним географічним розташуванням, частково також давніми традиціями державності, торговельними звязками зі світом ісламу і ісламізації, нехай слабкою і не загальною.

1. Малі, колишня французька колонія, стала незалежною республікою в 1960 р. Орієнтація на марксистський соціалізм у б0-х роках під керівництвом М. Кейта привела це слаборозвинених і нечисленне (близько 9 млн. 131313] чоловік) держава до серйозної кризи. Гіпертрофована роль державного сектора у промисловості та кооперування сільського господарства підірвали економіку, а економічні прорахунки призвели до політичної кризи, підсумком якого був військовий переворот 1968 Прийшов до влади генерал М. Траоре понад десять років правив як голова Військового комітету національного визволення, а в 1979 р., після набуття чинності конституції 1974 р., він став президентом. Конституція передбачала однопартійну систему (Демократичний союз малійского народу з філіації у вигляді національних спілок жінок, молоді, профспілок і т. п.), яка до 1991 р. віджила себе, загрузнувши в корупції, зловживаннях бюрократичних і т. п. Навесні 1991 р. незадоволені зажадали відставки президента, а незабаром він був скинутий в результаті чергового військового перевороту, очоленого A. Type. Type пообіцяв покінчити зі зловживаннями і потім віддати владу цивільним особам. Опозиція у країні зажадала введення багатопартійної системи і приватизації економіки.

2. Гана, в минулому відома англійська колонія Золотий Берег, стала незалежною республікою на чолі з президентом К. Нкрумою в тому ж I960 р. Досить розвинута, навіть багата ресурсами (золото, боксити, какао-боби) республіка відразу ж після виникнення на черговому зїзді правлячої Народної партії конвенту влітку 1962 р. обрала в якості орієнтира шляху марксистський соціалізм. Результати не забарилися позначитися: націоналізація промисловості і ставка на кооперацію по марксівськи досить швидко привели до розвалу і без того дуже слабкої економіки країни, чому сприяли і обєктивні чинники економічної конюнктури, Зокрема зниження світових цін на какао-боби. Природною була і реакція: воєнний переворот 1966 повалив Кваме розпустив правлячу партію і рішуче відмовився від соціалістичних експериментів. Конституція 1969 відкрила шлях для багатопартійної системи, але обраний на цій основі парламент не зумів створити міцну владу. У країні тривали падіння виробництва і інфляція. Черговий військовий переворот 1972 р. і військовими створений Рада національного порятунку призвели до розпуску парламенту і партій. Нові керівники заявили про рішучість продовжити розвиток по марксистсько-соціалістичної моделі. Ситуація повторилася, причому до розвалу економіки додалася процвітала корупція.

У 1979 р. черговий військовий переворот привів до влади капітана Д. Ролінгс. Рада була розпущена і знову був зроблений поворот до конституційного правління. На багатопартійної основі відбулися парламентські і президентські вибори. Але новий президент X. Лимані не зумів навести лад у країні, в результаті чого в 1981 р. Д. Ролінгс зробив ще один військовий переворот, відмінив конституцію, розпустив парламент і партії і, створивши Вища рада національної оборони, взявся за рішучі реформи, орієнтуючись на ринково-приватновласницькі відносини. Гана стала швидкими темпами (5% приросту в рік) розвиватися, магазини наповнилися товарами, підсилився приплив закордонних інвестицій. У 1991 р. Вища рада виступив з ініціативою демократизації політичної структури в країні. Престиж Гани з її 15-мільйонним населенням знову помітно зріс.

3. Гвінея (7 млн. чол.) Домоглася незалежності в 1958 р., причому правляча Демократична партія на чолі з президентом А. Секу Type відразу ж взяла курс на розвиток за марксистсько-соціалістичної моделі. Націоналізація промисловості, кооперування сільського господарства, обмеження в сфері торгівлі і т. п. призвели до помітного зростання корупції в адміністрації, розчарування та невдоволення населення. Авторитет президента допомагав йому утримуватися при владі, незважаючи на економічну кризу. Але після його смерті в 1984 р. до влади прийшли військові та із соціалістичним експериментом в Гвінеї було покінчено. Заохочення приватної ініціативи, залучення іноземних інвестицій, активне економічне співробітництво з розвиненими країнами, реорганізація фінансової системи - все це зроблено за останні роки з метою вийти з кризи.

4. Кот-дІвуар, минулого Берег Слонової Кості, - президентська республіка з I960 р. Правляча і єдина Демократична партія успішно керує країною, спираючись на профспілки, організації молоді і жінок. Сталий уряд з виразною орієнтацією на ринково-приватновласницької розвиток забезпечує політичну стабільність і економічне зростання (в середньому 7% на рік), що дозволило цій державі з його 11мілліонним населенням зайняти місце в числі найбільш успішних країн Тропічної Африки. Успіхи в країні повязані з іменем її президента Ф. Уфуе-Буаньі.

5. Буркина-Фасо (б. Верхня Вольта) - держава, розташована між Малі і Ганою на північ від республіки Кот-дІвуар. Населення - близько 8,5 млн. чол.; Республіка - з 1958 р., незалежна держава - з I960 р. Авторитарне уряд, переважна опозицію, було в 1966 р. повалено військовими, розпустили парламент і партії. У 1970 р. була прийнята конституція і проведені вибори до Національних зборів на багатопартійній основі, а в 1974 р. армія знову взяла владу в свої руки, припинивши дію конституції і розпустивши парламент. У 1977 р. була прийнята нова конституція, що міцно керівні позиції військових: що виникло в результаті суперництво між військовими і цивільними політиками привело в 1980 р. до нового військового перевороту, під знаком яких пройшло все десятиліття 80-х. Військовий переворот 1982 створив Тимчасову раду народного порятунку, у 1983 р. - Національна рада революції. З 1983 р. робилися спроби революційними методами покінчити з обуріваємий країну знегодами - корупцією, відсталістю і т. п. До успіху ці методи не привели. Переворот 1987 нічого в цьому сенсі також не змінив, хоча і підсилив було на деякий час акцент у бік створення «планованої економіки». Єства і результат: БуркінаФасо є нині однією з найбільш бідних і відсталих країн Африки. Править країною Народний фронт. Промисловість практично не розвивається, сільське господарство в занепаді, рівень життя дуже низький.

6. Сенегал з населенням бл. 7 млн. чол. - Одне з давніх державних утворень Західної Африки, що володіло певними привілеями і в роки французької колонізації (згадаємо про сенегальських стрілках і про сенегальців, що мали статус французьких громадян і посилали свого депутата у французький парламент). Ставши незалежною республікою в I960 р. Сенегал аж до наших днів зберіг як діючої конституції 1963 Довгі роки президентом країни був великий африканець Л. Сенгор, а після його відставки в 1980 р. цей пост зайняв А. Діуф. Спочатку в парламенті та політичного життя країни панувала одна партія - соціалістична, що входила до Соцінтерну. Потім виникли й інші. З 1981 р. офіційно введена багатопартійна система. Економіка розвивається не швидко, але стабільно. На рубежі 80-90-х років країну почали стрясати міжплемінні конфлікти, причому територіальні і політичні домагання народності Діола негласно підтримуються змагається з Сенегалом Мавританією.

7. Сьєрра-Леоне з її 4 млн. населення - невелика держава на узбережжі на південь від Гвінеї, яке вже було у минулому форпостом англійців у Західній Африці. Здобувши в 1961 р. незалежність, країна стала державою багатопартійних парламентарних (главою його визнавалася англійська королева). Після військового перевороту 1967 близько року країною керували військові, потім дію конституції було відновлено. З 1971 р. Сьєрра-Леоне - республіка, а в 1978 р. була прийнята нова конституція, заснована на президентської влади та однопартійної системи. Президент Д. Момо, який зробив ставку на роздержавлення економіки, протягом 80-х років домігся незначних успіхів і в 1990 р. був змушений вдатися до радикальних реформ, що включає лібералізацію економіки, приватизацію, багатопартійну систему і т. п. Переворот 1992 привів до повалення і втечі Момо. Влада в країні взяли військові.

8. Ліберія, держава нащадків американських рабів-переселенців, мала конституцію ще в 1847 р., причому ця конституція діяла до 1980 р., коли в країні був здійснений перший військовий переворот. Протягом 80-х років обстановка в країні була нестабільною, а міжусобиці військових претендентів на владу її погіршували. З 1986 р. почав функціонувати парламент на двопалатний багатопартійної основі. Населення країни невелика - приблизно 2,5 млн. чол. Економічне зростання, помітний в 60-70-х роках (до 8% на рік), потім істотно знизився. Початок 90-х років відзначено поглибленням політичної кризи.

9. Того, яке продовжуватиметься вузькою смугою вздовж східного кордону Гани з виходом на узбережжя Гвінейської затоки, - невелика держава з 3 з гаком млн. жителів. Ставши незалежною республікою в 1960 р. і випробувавши в 1963 і 1967 рр.. два військові перевороту, Того потім отримав завидну політичну стабільність. Президент Г. Ейадема, спочатку (до 1979 р.) колишній главою військового режиму, затвердив у країні президентську республіку з однопартійною парламентарних режимом і чимало зробив для розвитку економіки, здійснивши, зокрема, зелену революцію в сільському господарстві. Непогані темпи розвитку (3-4% за рік) сприяли прогресу. У 1990 р. опозиційні молодіжні організації почали активно виступати з вимогами плюралізму, демократизації політичного життя, багатопартійності. Позиції генерала-президента помітно похитнулися.

10. Бенін (в минулому - Дагомея) з його понад ніж 4-мільйонним населенням - ще одна вузька смужка африканській території, що йде від Гвінейської затоки в глиб континенту, уздовж східних кордонів Того. Незалежна республіка з 1960 р., Бенін до 1972 р. пережив пять військових переворотів, останній з яких, очолений М. Кереки, привів до створення військово-революційного уряду, схильного до орієнтації на марксистський соціалізм. Ця політика не привела країну до успіху. Прийшов до влади в 1991 р. новий президент Н. злагоди почав реформи, спрямовані на демократизацію країни і перетворення її відсталої економіки за ринково-приватновласницької моделі. Бенін став багатопартійної республікою.

11-13. Гамбія (0,8 млн. чол.), Гвінея-Бісау (0,9 млн.), острови Кабо-Верде, минулого острови Зеленого Мису (0,35 млн.), - невеличкі держави Західної Африки, які здобули незалежність відповідно в 1965, 1973 і 1975 рр.. Гамбія, минулого французька колонія, - стабільна парламентарна багатопартійна республіка, з 1982 р. унією повязана з Сенегалом. Гвінея-Бісау та Кабо-Верде - у минулому португальські колонії, близькі один до одного, - в перші роки після отримання незалежності мали як правлячої партії ПАІГК (Африканська партія незалежності Гвінеї та КабоВерде), орієнтовану на марксистський соціалізм. У 1990 р. ця партія в Кабо-Верде (з 1981 р. - ПАІКВ, тобто Африканська партія незалежності Кабо-Верде) виступила за введення багатопартійної системи і на виборах зазнала поразки, поступившись місце опозиції, яка виступає за розвиток за ринково-приватновласницької шляху з приватизацією державної власності та створенням основ громадянського суспільства. У Гвінеї-Бісау ситуація аналогічна.

наука и техника в философии кратко