ідеї автономії і самостійності в програмах українських політичних партій наддніпрянщини

Проблеми Індії

Чи не найважливіша з внутрішніх проблем країни - національно-релігійна ворожнеча. Незважаючи на розділ 1947 р., у республіці проживає не менше 85-90 млн. мусульман. Велику і впливову громаду складають сикхи. Індо-мусульманські зіткнення в різних районах і боротьба сикхського меншини спочатку за політичну автономію, а потім і за власну незалежну державу - серйозні проблеми для країни. Причому обидві вони практично неможливо розвязати, так що райдужної перспективи тут поки що немає. До числа згаданих проблем національнорелігіозного характеру може бути додана та напруга, яка виникла в 80-х роках на крайньому північному заході Індії, в Ассамі і деяких інших районах, де біженці-мігранти з Бангладеш створюють серйозну нестабільність. Сприймаючи мігрантів як небажаних прибульців, місцеве населення активно виступає проти них. Уряд всіляко прагне погасити конфлікт, але не завжди досягає успіху. Слід врахувати також і сепаратистські настрої тамілів на півдні та деяких племінних груп прігімалайского району країни.

Інша група проблем, зовні менш гостра, але чревата далеко зайти, - це демографічна, побіжно про яку вже згадувалося. Нечувано швидкий приріст населення (з часу деколонізації майже вдвічі) загрожує країні катастрофою. Правда, найбільш важкі його наслідки - перш за все голод - було помякшено успіхами «зеленої революції» та фермерського господарства тих районів Індії, де і те, і інше досягли найбільших успіхів, зокрема Пенджаб. Однак проблема не тільки залишається, але і залишається вкрай гострою. Спроби вирішити її прискореними темпами, з адміністративним тиском, результатів не дали, більше того, привели І. Ганді до поразки на виборах 1977 Повернувшись до влади через кілька років, І. Ганді більше до такого роду заходів не поверталася, а демографічний приріст за темпами і результатами все зростав (орієнтовна чисельність населення країни на рубежі 80 - 90-х років 800 млн. чол.). Якщо ці темпи не знизяться, то до кінця століття проблема перенаселення стане найбільш гострою для країни.

Проблема каст - ще один з тих, що не можуть не хвилювати Індію. Хоча закони формально проголошують рівність людей незалежно від кастової приналежності, а за представниками нижчих каст навіть заброньовані певні квоти у вузах, державних установах і т. п., касти грають в Індії практично ту ж роль, що і в минулому. Але що характерний: на відміну від перших двох гострих для Індії проблем, що створюють дестабілізуючі імпульси, кастова структура в певному сенсі - як на той звертають увагу фахівці, зокрема Л. Б. Алаев, - грає в сучасній Індії роль стабілізуючого фактора. Увійшло в норму нерівність тримає три чверті населення країни (якщо навіть не сім восьме) на рівні буття вчорашнього дня. Воно, це належить до нижчих каст більшість, звично не претендує на ту частку майна країни, яка по справедливості мала б йому належати. Залишаючись на низькому рівні розвитку і ледве витягав існування, вона тим самим дає можливість меншості, перш за все міському населенню та соціального верхівці села, користуватися благами сучасних досягнень економіки і техніки. Якщо б не стримують функції кастової системи, бурхливе зростання в недалекому майбутньому вже майже мільярдної Індії міг би вести до катастрофічного посиленню екстремізму.

Втім екстремізм в Індії відчувається, хоча і переважно серед мусульман і особливо сикхів. Він практично довгий час був непомітний в середовищі індуїстського більшості країни, що, свідчить про стримує функції системи каст. Однак за останні роки він дав про себе знати, зокрема, у звязку з проблемою індуїстської святині в Айодхье, де на місці зруйнованого Могола храму кілька століть тому була збудована мечеть, яку радикально налаштовані індуїсти недавно знесли. Це, природно, викликало енергійний протест мусульман і призвело до серйозних конфліктів. До числа внутрішньополітичних проблем варто віднести і нездатність міської влади впоратися з припливом у міста, особливо великі, переселенців з села, змушених існувати без житла і роботи, ночувати на тротуарах. І це ще при стримує функції каст, що помітно скорочує звичайну для світу, що розвивається частку сільського населення, вибитого зі звичної колії буття і прагне в міста.

Внутрішньополітична напруженість, кастова і національна ворожнеча зазвичай є підгрунтям тієї передвиборчої боротьби, яку ведуть партії та їх коаліції під час виборчих кампаній. Апелюючи до підтримки своїх, кандидати зазвичай спираються на віками складалися в тій або іншій частині країни патронажнокліентние звязку, кастові переваги, навіть на престиж імені, особливо княжого (князівства в Індії були скасовані, але отримали від уряду пенсії сімї правили в недавньому минулому князів по - як і раніше, мають у країні чималий престиж, що грає свою роль на виборах). І в цьому сенсі партії в сучасній Індії, особливо на рівні штатів, не слід сприймати як організації європейського типу, спілки політичних однодумців. Скоріше це форма організації своїх, згуртованість яких здатна забезпечити підтримку тому, хто користується в своїх достатнім престижем, багато в чому йдуть у традицію.

Взагалі багато демократичні норми та інститути сучасної Індії не просто вписуються в традицію, але й сприймаються звикли до неї свідомістю людей у звично традиційному дусі. Тут позначається певна структурна близькість того й іншого (ідейна терпимість, плюралізм, повага до прав меншості, ненасильство і т. п.), як і грають свою роль двовікову колоніальне панування англійців, певна орієнтація загального розвитку сучасної Індії. Але при всім вельми істотне типологічну подібність з європейською парламентською демократією індійська політична система багато в чому залишається східній. Причому не просто східної, але саме івдійско-індуїстської з характерною для неї общинно-кастової основою.

Громада і каста живі в Індії і сьогодні. Більше того, їх збереження - одна з серйозних проблем Індії. Власне, це саме та проблема розвитку, яка нині настільки важлива для всього світу, що розвивається. Там, де каста слабка, а місце громади зайняв фермер (наприклад, в тому ж Пенджабі, перш за все серед сикхів), там і зримо реальні підсумки розвитку. Про стабілізуючою функції касти уже йшла мова, але не менше, якщо навіть не більш значима консервує її функція, явно протистоїть завданням розвитку. Можна, звичайно, сподіватися на те, що з часом ця функція ослабне, а розвиток візьме своє. Але коли це буде? І чи не станеться раніше будь-що інше, більш значуще? Наприклад, чи не призведе демографічний вибух в наступні півстоліття до чергового подвоєння населення країни? А якщо таке трапиться, то чи зуміє общинно-кастова Індія, яка до того часу явно не перетвориться на фермерську, прогодувати країну? І як бути з більш віддаленою перспективою?

Знову одна проблема впирається в іншу - і знову не бачиться прийнятних рішень. Звичайно, Індія тут далеко не самотня (варто пригадати аналогічні проблеми Африки), але від цього не легше. Чи не легше хоча б тому, що за абсолютним цифрам у поєднанні з темпами приросту Індія не тільки лідирує, але й далеко відірвалася від інших (чисельність всієї Африки поки що менше, ніж населення Індії, а скромні темпи приросту населення у мільярдному Китаї не порівняти з індійськими) .

У порівнянні з гострими внутрішніми проблемами все решта, включаючи і зовнішньополітичні, представляються незначними і другорядними. Міжнародний авторитет країни високий, а протистояння і протиборство з Пакистаном або КНР, часом досягають за останні десятиліття рівня військових дій, щоправда, обмежених і короткочасних, не приносять країні занадто великих турбот. Добре відомі й заслуговують на повагу миролюбність Індії, її численні зовнішньополітичні ініціативи, її завидна для всього світу, що розвивається міцна внутрішня стабільність, цілком гармонійно уживаються з її згадуваними вже серйозними проблемами. Досить нагадати, що Індія не знайома ні з політичними переворотами, ні зі спробами армії відігравати політичну роль, ні з надто гострими і однаково значущими для всієї країни соціальними конфліктами. І, мабуть, це є і довгий час буде нормою для Індії - нормою, що йде корінням в традицію і обгородженій відповідними інститутами парламентарної демократії, теж вже знаходить міцність традиції.

задача философии