скликання 1 державної думи дата

Друга світова війна

Зовнішня політика країн перед війною. Остаточно Версальська система лягла перед початком другої світової війни, до якого Німеччина досить грунтовно була готова. Так, з 1934 по 1939 р. військове виробництво в країні збільшилася в 22 рази, чисельність військ - у 35 разів, Німеччина вийшла на друге місце в світі за обсягом промислового виробництва і т. д.

Нині у дослідників немає єдиного погляду на геополітичний стан світу напередодні Другої світової війни. Частина істориків (марксистів) продовжує наполягати на двухполісной характеристиці. За їх думку, в світі були два соціально-політичні системи (соціалізм та капіталізм) а в рамках капіталістичної системи світових відносин - два вогнища майбутньої війни (Німеччина - в Європі і Японія - у Азії), Значна частина істориків вважає, що напередодні Другої світової війни існували три політичні системи: буржуазно-демократичний, соціалістична та фашистсько-мілітаристська. Взаємодія цих систем, розклад сил між ними могли забезпечити світ або його зірвати. Можливий блок буржуазно-демократичної і соціалістичної систем був реальною альтернативою Другій світовій війні. Однак мирного альянсу не вийшло. Буржуазно-демократичні країни не пішли на створення блоку до початку війни, бо їх керівництво продовжувало розглядати радянський тоталітаризм як найбільшу загрозу основам цивілізації (результат революційних змін в СРСР, включаючи і 30-і роки), ніж його фашистський антипод, відкрито проголосив хрестовий похід проти комунізму. Спроба СРСР створити систему колективної безпеки в Європі закінчилася підписанням договорів з Францією і Чехословаччиною (1935). Але й ці договори не були приведені у дію в період окупації Німеччиною Чехословаччини в силу протидіє їм «політики умиротворення», що проводилася в ті час більшістю європейських країн відносно Німеччини.

Німеччина ж у жовтні 1936 р. оформила військово-політичний союз з Італією ( «Вісь Берлін - Рим»), а через Місячи між Японією та Німеччиною було підписано Антикомінтернівський пакт, до якого через рік (6 листопада 1937 р.) приєдналася Італія. Створення реваншистського альянсу змусило активізуватися країни буржуазно-демократичного табору. Однак лише в березні 1939 р. Англія і Франція приступили до переговорів з СРСР про спільні дії проти Німеччини. Але угода так і не було підписано. Незважаючи на полярність трактувань причин невдалого союзу антифашистських держав, одні з яких перекладають провину за неприборканість агресора на капіталістичні країни, інші відносять на рахунок політики керівництва СРСР і т. д., очевидно одне - вміле використання фашистськими політиками протиріч між антифашистськими країнами, що і призвело до тяжких наслідків для всього світу.

Політика СРСР напередодні війни. Консолідація фашистського табору на тлі політики умиротворення агресора штовхала СРСР на відкриту боротьбу з розповзаються агресором: 1936 р. - Іспанія, 1938 р. - мала війна з Японією біля озера Хасан, 1939 р. - радянсько-японська війни на Халкін-Голі. Однак абсолютно несподівано 23 серпня 1939 (за вісім днів до початку світової війни був підписаний Пакт про ненапад Німеччини і СРСР званий пакту Молотова - Ріббентропа). Що стали надбанням світовій громадськості секретні протоколи до цього пакту про розмежування сфер впливу Німеччини і СРСР на півночі і півдні Європи, а також розділі Польщі змусили по-новому глянути (особливо вітчизняних дослідників) на роль СРСР у антифашистської боротьби напередодні війни, а також його діяльність з вересня 1939 по червень 1941 рр.., на історію відкриття другий фронту і багато іншого.

Не викликає сумніву, що підписання радянсько-німецького пакту про ненапад різко змінило співвідношення сил в Європі: СРСР уникнув здавалося б неминучого зіткнення з Німеччиною, в той час як країни Західної Європи опинилися віч-на-віч з агресором, якого вони продовжували за інерцією умиротворяти (спроба Англії та Франції із 23 серпня по 1 вересня 1939 домовитися з Німеччиною у польському питанні за типом Мюнхенської угоди).

Початок Другої світової війни.Безпосереднім приводом до нападу на Польщу стала досить відверта провокація Німеччині на їхньому спільному кордоні (м. Глівіце), чого після 1 вересня 1939 57 німецьких дивізій (1,5 млн. людей), близько 2500 танків, 2000 літаків вторглися на територію Польщі. Почалася Друга світова війна.

Англія і Франція оголосили війну Німеччині вже 3 вересня, не надавши, втім, реальної допомоги Польщі. З 3 по 10 вересня у війну проти Німеччини вступили Австралія, Нова Зеландія, Індія, Канада; США оголосили про нейтралітет, Японія заявила про невтручання в Європейську війну.

Перший етап війни.Таким чином, Друга світова начачалась як війна між буржуазно-демократичним і фашистсько-мілітаристським блоками. Перший етап війни датується 1 вересня 1939 - 21 червня 1941 р., на початку якого німецька армія до 17 вересня окупувала частину Польщі, вийшовши на лінію (міста Львів, Володимир-Волинський, Брест-Литовська), позначену одним із згадуваних таємних протоколів пакту Молотова - Ріббентропа.

До 10 травня 1940 Англія і Франція не вели практично військових дій з противником, тому цей період отримав назву «дивна війна". Пасивністю союзників скористалася Німеччина, розширюючи агресію, окупувавши у квітні 1940 р. Данію і Норвегію і перейшовши в наступ від берегів Північного моря до «лінії Мажино» 10 травня того самого року. Протягом травня капітулювали уряду Люксембургу, Бельгії, Голландії. А вже 22 червня 1940 Франція була змушена підписати перемиря із Німеччиною у Компєні. У результаті фактичної капітуляції Франції було створено на її півдні колабораціоністської держава на чолі з маршалом А. Петен (1856-1951) і адміністративним центром у м. Віші (так званий «вішістс режим-кий»). Францію опір, очолив генерал Шарль де Голль (1890-1970).

10 травня відбулися зміни і в керівництві Великобританії, головою Військового кабінету країни призначено Уїнстон Черчилль (1874-1965), чиї антинімецьких, антифашистські і, звичайно, антирадянські настрої були добре відомі. Період «дивної воїни» закінчився.

З серпня 1940 по травень 1941 німецьке командування організувало систематичні авіаційні нальоти на міста Англії, намагаючись змусити її керівництво вийти з війни. Внаслідок за цей час на Англію було скинуто близько 190 тисяч фугасних і запальних бомб, а до червня 1941 р. на морі був потоплений третину тоннажу її торговельного флоту. Посилила натиск Німеччина і на країни Південно-Східної Європи. Приєднання до Берлінського пакту (угодою Німеччині, Італії й Японії від 27 вересня 1940 р.) болгарського профашистського уряду забезпечило успіх агресії проти Греції та Югославії у квітні 1941 р.

Італія в 1940 р. розвивала військові дії в Африці, наступаючи на колоніальні володіння Англії і Франції (Східна Африка, Судан, Сомалі, Єгипет, Лівія, Алжир, Тунис). Проте в грудні 1940 р. англійці примусили війська італійські до капітуляції. Німеччина поспішила на допомогу союзнику.

Політика СРСР на першому етапі війни не отримала єдиної оцінки. Значна частка російських і закордонних дослідників схильна трактувати її як пособніческую відносно Німеччини, на що дають підставу угоду СРСР та Німеччини в рамках пакту Молотова - Ріббентропа, а також досить тісне військово-політичне, торговельне співробітництво двох країн аж до початку агресії Німеччини проти СРСР. На наш погляд, в такій оцінці превалює більшою мірою стратегічний підхід на загальноєвропейському, глобальному рівні. У той же час точка зору, звертають увагу на вигоди, отримані СРСР від співпраці з Німеччиною на першому етапі Другої світової війни, кілька коригує цю однозначну оцінку, дозволяючи говорити про відомого зміцненні СРСР в рамках виграного їм часу для підготовки до відбиття неминучої агресії, що в кінцевому рахунку забезпечило наступну Велику перемогу над фашизмом всього антифашистського табору.

У даній главі ми обмежимося тільки цієї попередньою оцінкою участі СРСР у Другій світовій війні, оскільки більш докладно інші її етапи розглядаються в гол. 16. Тут же доцільно зупинитися лише на деяких найважливіших епізодах подальших етапів.

Другої етап війни. Другий етап війни (22 червня 1941 р. - листопад 1942) характеризувався вступом у війну СРСР, відступом Червоної Армії і перший її перемогою (битва за Москву), а також початком інтенсивного формування антигітлерівської коаліції. Так, 22 червня 1941 Англія заявила про повну підтримку СРСР, а США майже одночасно (23 червня) висловили готовність надати йому економічну допомогу. В результаті 12 липня в Москві була підписана радянсько-англійське угоду про спільні дії проти Німеччини, а 16 серпня - про товарооборот між двома країнами. У тому ж місяці в результаті наради Ф. Рузвельта (1882-1945) і У. Черчілля була підписана Атлантична хартія, до якої у вересні приєднався СРСР. Однак у війну США вступили 7 грудня 1941 після трагедії на Тихоокеанської військово-морській базі Перл-Харбор. Розвиваючи наступ з грудня 1941 р. по червень 1942 р., Японія окупувала Таїланд, Сінгапур, Бірми, Індонезію, Нову Гвінею, Філіппіни. 1 січня 1942 у Вашингтоні 27 держав, що знаходилися в стані війни з країнами так званої «фашистської осі», підписали декларацію Обєднаних націй, що завершило нелегкий процес створення антигітлерівської коаліції.

Третій етап війни. Третій етап війни (середина листопада 1942р. - Кінець 1943 р.) ознаменувався корінним переломом в її ході, що означало втрату стратегічної ініціативи країнами фашистської коаліції на фронтах, зверхністю антигітлерівської коаліції в економічному, політичному і моральному аспекті. На Східному фронті Радянської Армією були здобуті найбільші перемоги під Сталінградом і Курськом. Англо-американські війська успішно наступали в Африці, звільнивши від німецько-італійських зєднань Єгипет, Кіренаїку, Туніс. У Європі в результаті успішних дій на Сицилії союзники змусили капітулювати Італії. У 1943 р. зміцніли союзницькі відносини країн антифашистського блока: на Московській конференції (жовтень 1943 р.) Англією, СРСР і США були прийняті декларації про Італії, Австрії і про загальної безпеки (підписана також Китаєм), про відповідальність гітлерівців за скоєні злочини.

На Тегеранської конференції (28 листопада - 1 грудня 1943 р.), де вперше зустрічалися Ф. Рузвельт, Й. Сталін і У. Черчілль, було прийнято рішення про відкриття в Європі в травні 1944 р. Другого фронту і прийняли Декларацію про спільні дії у війну проти Німеччини і післявоєнне співробітництво. Наприкінці 1943 р. на конференції керівників Англії, Китаю і США аналогічно було вирішено японський питання.

Четвертий етап війни. Начетвертом етапі війни (з кінця 1943 р. по 9 травня 1945 р.) ішов процес визволення Радянською Армією західних областей СРСР, Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччини і т. д. У Західній Європі з деяким запізненням (6 Червень 1944) було відкрито Другий фронт, йшло визволення країн Західної Європи. У 1945 р. на полях битв у Європі одночасно брали участь 18 млн. чоловік, близько 260 тис. гармат і мінометів, до 40 тис. танків і самохідних артилерійських установок, понад 38 тис. літаків.

На Ялтинській конференції (лютий 1945 р.) Англії керівники, СРСР і США вирішували долю Німеччини, Польщі, Югославії, обговорювали питання про створення Організації Обєднаних Націй (створена 25 квітня 1945), уклали угоду про вступ СРСР у війну проти Японії.

Результатом спільних зусиль зявилася повна й беззастережна капітуляція Німеччини 8 травня 1945, підписана в передмісті Берліна Карл-Хорст.

Пятий етап війни. Заключний, пятий етап Другої світової війни проходив на Далекому Сході і в Південно-Східній Азії (з 9 травня по 2 вересня 1945 р.). До літа 1945 союзницькі війська і сили національного опору звільнили всі захоплені Японією землі, а американські війська зайняли стратегічно важливі острова Іродзіма і Окінава, завдаючи масованих бомбових ударів по містах острівної держави. Вперше у світовій практиці американці зробили два варварські атомні бомбардування міст Хіросіми (6 серпня 1945 р.) і Нагасакі (9 серпня 1945 р.).

Після блискавичного розгрому СРСР Квантунської армії (серпень 1945 р.) Японією був підписаний акт про капітуляцію (2 вересня 1945 р.).

Підсумки Другої світової війни. Друга світова війна, планувалася агресорами як ряд малих блискавичних воєн, перетворилася на глобальний збройний конфлікт. На його різних етапах з обох сторін одночасно брало участь від 8 до 12,8 млн. чоловік, від 84 до 163 тис. гармат, від 6,5 до 18,8 тис. літаків. Загальний театр військових дій в 5,5 рази перевищував території, охоплені Першою світовою війною. Всього ж у війну 1939-1945 рр.. було втягнуто 64 держави із сукупним населенням в 1,7 млрд. чоловік. Втрати, понесені в результаті війни, вражають своїми масштабами. Загинуло більше 50 млн. чоловік, а якщо враховувати постійно уточнюються дані по втратах СРСР (вони коливаються від 21,78 млн. до близько 30 млн.), ця цифра не може бути названа остаточною. Тільки у таборах смерті знищено 11 млн. життів. Економіка більшості країн, що воювали була підірвана.

Саме ці страшні підсумки Другої світової війни, які поставили на межу знищення цивілізацію, змусили активізуватися її життєздатні сили. Про це свідчать, зокрема, факт оформлення дієвої структури світового співтовариства - Організації Обєднаних Націй (ООН), що протистоїть тоталітарним тенденціям у розвитку, імперських амбіцій окремих держав; акт Нюрнберзького і Токійського процесів, які засудили фашизм, тоталітаризм, покарали ватажків злочинних режимів; широке антивоєнне рух, що сприяло прийняття міжнародних пактів про заборону на виробництво, поширення і застосування зброї масового ураження і т. д.

На час початку війни лише, мабуть, Англія, Канада і США залишалися центрами резервації основ західної цивілізації. Інший світ все більше скочувався в безодню тоталітаризму, що, як ми намагалися показати на прикладі аналізу причин та наслідків світових війн, вело до неминучої загибелі людства. Победа над фашизмом зміцнила позиції демократії, забезпечила шлях до повільного одужання цивілізації. Однак цей шлях був дуже непростим і тривалим. Досить сказати, що тільки з моменту закінчення Другої світової війни до 1982 р. мали місце 255 війни і військових конфліктів, до недавнього часу тривало руйнівний протистояння політичних таборів, так звана «холодна війна», людство не раз стояла на межі можливості ядерної війни і т . д. Та й сьогодні ми можемо бачити в світі ті ж військові конфлікти, блокові чвари, що зберігаються острівці тоталітарних режимів і т. д. Однак, як нам видається, вже не вони визначають обличчя сучасної цивілізації.

проблема познаваемости мира в философии и науке