історичне значення галицько-волинського князівства

Глобальні проблеми сучасності

У другій половині XX століття сучасна цивілізація, досягнувши чималих висот у різних сферах суспільного життя - науці, техніці, культурі - зіткнулася віч-на-віч, із, здавалося б, нерозвязними глобальними проблемами. Їх коло досить добре відомий сьогодні. Це військово-політичні, ресурсно-економічні, демографічні, світогосподарські проблеми, які проявляються, зокрема, через кризи в галузі охорони здоровя, освіти, культури, що росте злочинність.

Вчені-футурологи не єдині у погляді на перспективу сучасної цивілізації, на її здатність вирішити що загрожують їй суперечності. Спираючись на історичний досвід, частина з них справедливо вважає, що можливий варіант загибелі сучасної цивілізації. В якості основи для такого песимістичного прогнозу наводяться численні приклади безвісти зниклих цивілізацій минулого.

Однак є й дещо інша точка зору на природу сучасної кризи цивілізації. На думку її прихильників, глобальна криза сучасної цивілізації носить планетарний, а не локальний характер, як це було в минулому. Отже, загибель загрожує не якоїсь частини сучасної культури, а людству в цілому, не тій чи іншій формі соціальної організації (капіталізму, соціалізму і т. п.), а загальним умовам родового існування людини. Тому проблема, що стоїть перед людством, полягає в можливості зміни ним своєї соціально-культурної форми, що знаходиться в явно кризовому стані, при збереженні загальних умов буття. У силу цього неминуче протистояння всього людства глобальної катастрофи, бо загальна небезпека ріднить, обєднує всіх, що відомий вселяє оптимізм. Однак для цього необхідно усвідомити всім, що глобальні проблеми, по-перше, не можуть бути дозволеними для будь-якої окремої країни або частини країн (наприклад, проблема забезпечення ресурсами), бо всі глобальні проблеми тісно повязані одна з одною. Так, скажімо, перетворення країн, що розвиваються в джерело сировини для розвинених держав прирікає населення перших на злиденне, напівголодне існування, що веде до нестабільності, посилення військової конфронтації і в результаті - зростання загрози війни і навіть можливого застосування засобів масового знищення людей.

Загроза термоядерної війни. Серед глобальних проблем найбільш важливою залишається завдання запобігання світової термоядерної війни. Незважаючи на серйозні досягнення останніх двох десятиліть в області ослаблення блокового, військово-політичного протистояння у світі, військово-політична конфронтація залишається критичним чинником, що впливає на розвиток глобальної кризи. Сама по собі конфронтація суттєво стримує інтеграційні тенденції, заважає усвідомлення глобальності кризових явищ. Не кажучи вже про те, що в результаті її відволікаються колосальні ресурси, які могли б бути спрямовані на усунення голоду і недоїдання, на екологічні програми і т. д. Крім того, накопичені арсенали озброєнь здатні по-своєму (наприклад в результаті якогось природного катаклізму і т. п.) остаточно вирішити проблему існування людства в цілому. Усвідомлення небезпеки і безперспективність подальшого військово-політичного протистояння поширюється у світі, хоча швидкість цього руху викликає обгрунтовані побоювання.

Ресурсне виснаження планети і екологія. Не менш важливим чинником глобальної кризи є процес ресурсного виснаження планети. До кінця XX століття людство зіткнулося з енергетичним, продовольчою кризою, тенденцією різкого скорочення запасів невідновлюваних і наростаючої непридатністю і навіть небезпекою для життя поновлюваних ресурсів. Безумовно, ресурсний кризу не можна розглядати поза звязку з проблемами екології і демографії. Було б неправильно стверджувати, що в світі немає усвідомлення загрози ресурсної та економічної катастроф. Наукові кола, громадськість сприяє прийняттю різних нормативних актів, досить широких національних і міжнаціональних програм у сфері захисту навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Проте в цілому проблема навряд чи можна вирішити за допомогою цих заходів. Її кардинальне рішення не може відбутися в рамках індустріальної цивілізації, людству необхідний перехід до нових норм поведінки, ціннісних орієнтирів в рамках нового постіндустріального суспільства.

Демографічний чинник. Демографічний фактор глобальної кризи найбільш яскраво проявляється в країнах Третього світу. Звільнившись від колоніальної залежності, через три-чотири десятиліття вільного розвитку населення більшості цих країн опинилося перед обличчям бідності, голоду та епідемій. Найбільш рельєфно страждання величезної частини людства виглядають на тлі успіхів НТР в передових країнах. Плачевний стан країн Третього світу обумовлено не тільки історичними особливостями їх розвитку, а й винятково високими темпами зростання населення. Так, за останні 30 років чисельність населення економічно розвинених 39 країн збільшилася всього на 43%, у той час як населення країн, що розвиваються 170 держав - у 2,2 рази. Демографи прогнозують у недалекому майбутньому демографічну стабілізацію і навіть депопуляцію в розвинених країнах, темпи зростання населення в країнах Третього світу будуть надзвичайно високими, а отже, будуть посилюватися проблеми зайнятості, бідності, убогості, голоду і т. п.

Надзвичайно небезпечним є те, що країни Третього світу стають вогнищем нестабільності для всього світу. Не вирішивши їхні проблеми, неможливо успішно вирішувати і інші глобальні суперечності.

Для вирішення проблем країн Третього світу часто пропонується західний рецепт. Одним з аргументів є приклад нечисленних успішних колишніх колоніальних країн, що йдуть по шляху розвитку ринкових відносин, демократичних форм суспільного устрою і т. п. Однак не можна забувати, що глобальні проблеми, з якими зіткнулося людство у XX ст., Породжені техногенною західною цивілізацією, західними орієнтирами діяльності і уявленнями про цінності буття. Це формулює ще одну важливу глобальну проблему - своєчасного передбачення і запобігання негативних наслідків самої науково-технічної революції.

Провідною тенденцією світового економічного розвитку в період після Другої світової війни стала інтернаціоналізація виробництва, що здійснюється як на приватногосподарських (міжнародні монополії), так і на міждержавному рівні (інтеграційні процеси).

Процеси інтеграції раніше всього виникли у Західній Європі. де досягли найбільш розвинутої форми. В даний час вони чітко намітилися в інших регіонах і на континентах Планети.

Наприкінці XX ст. провідну роль у світовому господарстві грають три головні центри - США, Західна Європа, Японія, де за темпами розвитку США дещо відстають, що викликає гостру конкуренцію цих лідерів.

Завершуючи XX сторіччя, сучасна цивілізація, що досягли висот у різних сферах суспільного життя, науці, техніці, культурі, опинилася перед лицем глобальних проблем, для вирішення яких необхідний перехід до нових форм соціал! життя і формування загальнолюдської цивілізації.

глобальные проблемы и их характеристика